Воскресенье, 19.11.2017
Книгослава - сайт библиотек Константиновского района
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
                                            "Ой під вишнею, під черешнею"

(Звучить фонова музика "Ой під вишнею, під черешнею", на сцену виходить Петро).

Петро. Оксано (тихо)... Оксано! Оксано! Виходь на вулицю.
Оксана. Навіщо?
Петро. Так сьогодні ж Клечальна субота, гілля назбираємо.
Оксана. Та ми з дівчатами вже й хату прикрасили. Назбирали й бузку, й васильків, чебрецю й полину.
Петро. Та виходь, хоч потанцюємо, бо вже на краю села парубки з дівчатами танцюють. 
Оксана. Не вийду! Мати заборонила.
Петро. Так вона з кумами пішла. Я своїми очима бачив. Нк, виходь.
Оксана. Гаразд, вийду. (Оксана підходить до Петра).
Петро. Ой, Оксано, яка ж ти вродлива.
Оксана. Годі тобі, Петро, така, як завжди. (Мати підкрадається).
Петро. Ні, сьогодні красивіша. Набагато красивіша. Можна тебе обняти?
Оксана. Ой... Тільки щоб мати не побачила. (Петро хоче обняти Оксану).
Мати. Бісові діти, ви що тут робите?
Оксана. Мамо, та ми тільки зустрілися, хотіли в ліс піти за гіллям, бо завтра ж Трійця.
Петро. Та ми...
Мати. Та я вже тут давно. Сіла на лаву й слухаю вас.
Оксана. Мамо, та він тільки обняти хотів. Чесно кажу.
Петро. Тітко Катерина, та я... я вашу Оксану кохаю.
Оксана. Ой!
Мати. Ще замалі закохуватися, зараз як візьму лозину, та як закохаюся!!! (Підходить кум).
Кум.Здорово, кумо! А що тут за гул?
Мати. Добрий вечір і тобі, куме. Ось бачиш, стоять та любляться, сорому не знають.
Кум. Та вже ж не маленькі, хай би й стояли.
Мати. Та ти що кажеш, та ми ж в їхньому віці в ігри грали. А вони, безсоромні.
Кум. Згадала баба, як дівкою була. Коли то було?
Петро. Та ми й тепер граємо в ігри. Можемо навіть позмагатися, чиї ігри кращі.
Кум. І то діло, покажемо кума, як треба грати.
Мати. Та й давай! Розділимося на дві команди. Мати та кум обирають собі команду, Петро та Оксана - собі. Дають назву
своїм командам, позначають учасників різнокольоровими стрічками. Першими проводять гру мати та кум).
                                                                             Гра "Куці-Баба"
Мати. А давайте пограємо, як грали в моєму дитинстві! У цю гру грали діти на подвір`ї, вулицях, дворах великих міст.
Треба вибрати Бабу Куцю, і нам потрібно лише трохи місця, щоб було куди відскакувати від неї. Баба Куця вивчає, де
кожен з нас стоїть. Ми зав`язуємо їй очі хусткою, ставимо посередині і починаємо її вертіти, промовляючи:
- Бабо Куцю, де стоїш?
-На камені.
-Що продаєш?
- Квас!
- Лови мишей, а не нас!
Кум. Якщо "Куці-Бабі" вдасться когось упіймати - той стає на її місце. А якщо ні - гра продовжується.
- Баба Куця, на бочці стоїш?
- Стою!
- Горшки продаєш?
- Продаю!
- По чім?
- ... (називає число).
(Всі радісно повертають Бабу Куцю стільки разів, яке число назване, штовхають і розбігаються).
(Мати з Кумом проводять гру. Наступну гру проводять Оксана та Петро).
Оксана. Гарно ж ви нас повеселили. А тепер і наша черга пограти.
Петро. Дядько Макар! А що це у вас в руках?
Кум. Торба!
Петро. А в торбі що?
Кум. Та чого там тільки немає.
Петро. Давайте її сюди. Оксано, збирай нашу команду. Ставаймо в коло і пограємо.
                                                                            Гра "Танець з торбою"
(Учасники стають у коло, грає музика. Всі починають танцювати, передаючи торбу. Музика припиняється. У кого в руках
буде торба, той дістає з неї предмет одягу, одягає і гра продовжується до тих пір, поки торба не залишиться пустою.
Виграв той, хто не дістав жодного предмета).
Кум. Гарна гра, сподобалась мені.Тепер наша черга. Кума, кума, вже десь забарилась.
Мати. Та ось вже я. То в мене є сусідка, так вона сказала, що їй сказала її сусідка, а їй сказала її...
Кум. Почала! Все, будемо грати в "Сусідське радіо".
                                                                        Гра "Сусідське радіо"
(Всі бажаючі поділяються на дві команди. Перші учасники підходять до ведучого, який каже одночасно обом 
скоромовку. Учасники підходять та переказують другому учаснику, той третьому і так далі. Хто швидше і чіткіше 
передасть, та команда й перемагає).
Петро. Оксана, що будемо робити? Треба швидше згадати гру.
Оксана. Не хвилюйся! Згадай, що хлопці робили з гарбузом, якого подала Одарка Василю, коли той свататись прийшов?
Петро. Забавлялися.
Оксана. То ж і проведемо гру "Юнацькі забави".
                                                                         Гра "Юнацькі забави" 
(Замість гарбуза - звичайна повітряна кулька. Учасник естафети повинен затиснути її між колін і, притримуючи руками,
пробігти до поворотної мітки і назад, далі передати кульку наступному гравцеві. Якщо "гарбуз" вибухає, команда програє).
                                                                            Гра "Стрічки"
Мати. Які всі молодці! А за мою молодість грали в "Стрічки".
Кум. А що це за гра?
Мати. Це, куме, відбувалося так: на талію двом дівчатам прив`язують стрічки. Дівчата намотують стрічки собі на талії.
Чоловіки-учасники (із зав`язаними очима) повинні на швидкість перекрутити стрічки собі на талію... Хто швидше і 
акуратніше - перемагає, і заслуговує поцілунок дівчини.
Кум. Швидше, кума, розпочинай гру. Я теж візьму участь.
Мати. Ой, куме, дивись, щоб жінка тебе качалкою не зустріла. Бо як передам "сусідським радіо".
Кум. Та я ж пожартував (в сторону). Бо не дай Боже жінка дізнається, буде мені на горіхи!
(Проводиться гра).
Оксана. А ще, матусю, ми дуже любимо співати і знаємо багато різних пісень.
Мати. Послухайте, куме, що вона каже! Та вам до нас далеко. Бо ми їх знаємо набагато більше. Як згадаю, як ми
дівчатами, бувало, цілісіньку ніч співали, не зупиняючись...
Кум. Твоя правда, кумасю... Так співали, що солов`ї замовкали... Але ж давайте ви не будете сперечатися, а краще
заспівайте нам зараз, а ми послухаємо. Ось тоді і побачимо, хто краще співає і більше пісень знає.
Мати і Оксана. (разом). Добре!
                                                                               Гра "Пісенний переспів"
Задається певна тема (наприклад, пісні про рослини, матір, Батьківщину тощо). Команди мають заспівати по черзі 
куплет із пісні, де вона згадується. Перемагає та команда, яка згадає більше пісень. 
(Можна провести гру декілька разів, підключаючи глядачів).
Мати. Ну що, доню награлися?
Оксана. Мамо, які цікаві ігри ви знаєте. Нам всім сподобались.
Мати. Не буду приховувати, ваші ігри теж цікаві. Особливо - "Танок із торбою". Обов`язково розповім сусідкам, хай 
внуків навчать. Але й наші ігри не забувайте, передавайте своїм дітям. Ну а зараз остання гра - "Веселий танок".
                                                                               Гра "Веселий танок"
(Всі учасники стають у коло. Звучить музика, всі танцюють. Ведучий каже команду і всі її виконують, продовжуючи
танцювати. Найкращим танцюристам - приз).
Мати. Спасибі Вам, що підтримали нас. Бо в іграх закладена мудрість народна. І так ведеться з давніх-давен. 
Любили гратися і наші батьки, так само, як батьки наших батьків, тобто бабусі і дідусі. І навіть дідусі та бабусі наших 
дідусів та бабусь теж любили погратися. Старші передавали меншим свої вигадки, а меньші додавалиси щось своє, 
і придумували щось іще. Нащі батьки ще пам`ятали всі ці ігри без книжок, але, нажаль, ми вже їх розгубили. А це ж так 
само, як і рідна мова, пісні, обряди, є найдорожчим скарбом і його втратити не годиться. Адже гра - це не просто 
забавка, а водночас, і весела школа життя.



Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Copyright MyCorp © 2017